Цим інтерв’ю ми започатковуємо серію розповідей про українців, які облаштовують своє життя в Німеччині. Будемо розповідати вам про життя в Німеччині, побут та моменти, з якими стикаються українці при переїзді.
Сьогоднішня історія – про українку Оксану, яка пів року тому переїхала в Німеччину з Черкас. Зараз Оксана разом зі своїми двома донечками мешкає в місті Штраусбергу, поряд з м. Берлін і поділилася з нами власною історією переїзду.
Як ви прийняли рішення переїхати в Німеччину?
Мене лякала невідомість і невпевненість чи зможу я сама забезпечити своїх дітей в чужій країні. Тому рішення приймалося дуже довго і переїхали ми лише в серпні. Мабуть останньою краплею було моральне виснаження і страх за дітей. Хоч ми жили в більш-менш безпечному місті, але через постійні тривоги, спускання в бомбосховище ставало все важче психологічно. Мене підтримав чоловік і моя кума, яка вже живе в Німеччині багато років, і я вирішила їхати.
Як відбувалося ваше облаштування в Німеччині в перший час?
Я поїхала до своєї куми, вона прийняла нас і прописала з дітками у себе вдома. Чотири місяці ми жили разом, поки не знайшли власне житло. Вона нам дуже сильно у всьому допомогла: з документами, оформленням, пошуком житла. Я дуже вдячна їй за всю цю допомогу, бо не знаю чи справилась би я сама, мабуть я б взагалі не ризикнула б їхати.
Читайте також: Як знайти житло в Німеччині? Написання листа.
Що було найважче спочатку?
Звісно, був сум за домом, бо там всі рідні. Але я розуміла, що через війну ми не можемо повернутися. Найскладніше тут це був мовний бар’єр. Бо потрібно було оформлювати багато документів, а через незнання мови це дуже складно. Також важко було звикнути до «термінів», які тут всюди. Бо в нас можна просто звернутися в якусь організацію, а тут всюди назначають точну дату для зустрічі.
Що вас позитивно вразило в Німеччині? Що сподобалося?
Сподобалося, що тут дуже чисто і люди дотримуються правил. Мабуть найбільше мене вразило сортування сміття, бо в моєму місці такого не було. Тут всюди є окремі баки для скла, пластику. Також окремо можна здати старий одяг. Це дуже правильно і хотілося б, щоб і в нас так було.
Які відмінності ви помітили між українцям та німцями? У чому різниця наших менталітетів?
Я помітила, що німці дуже пунктуальні. Тут не можна запізнюватися, це вважається неповагою. Якщо ти не прийшов вчасно, то ніхто чекати не буде, прийдеться заново призначати «термін». Ще було цікаво спостерігати, що тут мами з маленькими дітками – це жінки старше 40-ка років. Для нас це більше рідкість, а тут це нормально. Також тут дуже багато людей з татуюваннями, це було не звично.
Які плани у вас зараз, чи плануєте повертатися в Україну?
Зараз я займаюся на курсах з Ольгою Лібентріт і відвідую розмовний клуб. З квітня записалася на інтеграційні курси. Ще активно зайнялася підтвердженням мого диплому. За фахом я вихователь в дитячому садочку і хочу тут в майбутньому влаштуватися за спеціальністю. Старша дочка вже ходить у школу, з молодшою ми стали на чергу в садочок і сподіваюсь, що скоро нас влаштують. Я планую своє життя тут, бо невідомо коли закінчиться війна. За цей час дітки вже звикнуть до Німеччини і повертатися буде складно. Тому ми прийняли рішення влаштовувати своє майбутнє тут.
Щоб ви порадили б людям, які тільки переїхали?
Треба готуватися, що буде важко. Тому що мовний бар’єр існує, через це важко порозумітися і пояснити свою думку.
Треба пристосовуватися до нових правил і поважати закони цієї країни, бо всі ми тут гості. Нас прийняли, допомагають зі всіх сторін адаптуватися і мати гідні умови для життя. Навіть якщо нам щось не подобається, ми повинні до всього ставитися з повагою, бо такі тут правила.
Ну і найголовніше – це вчити німецьку, вчити і ще раз вчити. Бо це найголовніше.
Також читайте: Як знайти україномовного лікаря в Німеччині?